Експрес-метод моніторингу екологічної безпеки муніципальних систем водовідведення України під час військових дій

Анотація

Стаття присвячена дослідженню екологічної безпеки систем водовідведення в Україні, яка характеризується критичним станом через глобальні екологічні зміни, старіння інфраструктури та військову агресію. Проаналізовано національне та міжнародне законодавство, зокрема Женевські конвенції, що регламентують захист об'єктів водовідведення. Виявлено, що воєнні дії призвели до масштабних руйнувань інфраструктури, забруднення водних ресурсів та гуманітарної кризи.
Запропонована категоризація систем ВВ за впливом воєнних дій, що дозволяє адаптувати заходи реагування до специфічних умов кожного регіону, від експрес-моніторингу та попередження у відносно безпечних зонах до відновлення руйнувань та попереднього прогнозування в зонах активних бойових дій. Розроблено метод експрес-моніторингу екологічної безпеки систем водовідведення, що базується на обмеженому переліку ключових індикаторів, забезпечує оперативність та достовірність. Кожен індикатор відображає критичні аспекти екологічної безпеки, від виснаження водних ресурсів та забруднення ґрунтів до енергетичної ефективності та ризиків для здоров'я населення. Кількісна оцінка індикаторів у балах, згідно з рівнем екологічної небезпеки, дозволяє систематизувати дані та виявити найбільш вразливі ділянки системи. Цей підхід забезпечує науково обґрунтовану основу для розробки ефективних заходів з мінімізації негативного впливу на довкілля та забезпечення сталого функціонування систем водовідведення в умовах надзвичайних ситуацій.
Проведено ретроспективний експрес-моніторинг екологічної безпеки систем водовідведення України. Визначено, що протягом десятирічного періоду збройного конфлікту в Україні спостерігається статистично значуще зростання рівня екологічного ризику в дев'яти областях, тоді як у п'яти областях показник залишається відносно стабільним. У решті регіонів зафіксовано тенденцію до зниження ризику. Однак, загальна екологічна ситуація характеризується як критична, оскільки переважна більшість регіонів демонструє показники екологічної небезпеки, що перевищують допустимі норми. Функціонування систем водовідведення в цих регіонах становить загрозу для довкілля та здоров'я населення, що потенційно може призвести до масштабної екологічної катастрофи.