Дослідження етапів розвитку інклюзивності побудованого середовища в Україні

Анотація

Розвиток безбар’єрності в Україні є обґрунтованою необхідністю, оскільки інклюзивне і стійке побудоване середовище забезпечує гідний рівень якості життя для людей з інвалідністю і покращує стандарти для всіх громадян. До маломобільних груп населення належать не тільки мільйони людей з інвалідністю, але й люди похилого віку, пацієнти з тимчасовими травмами, вагітні жінки та матері з дітьми в колясках, а також інші категорії громадян, загальна кількість яких може досягати половини населення України. Всі вони відчувають труднощі через неналежну організацію громадського простору та побудованого середовища при самостійному пересуванні, комунікації або одержанні будь-яких послуг. Крім того, за роки війни сотні тисяч українців отримали серйозні травми, а десятки тисяч стали інвалідами, тому в процесі реабілітації постраждалих та відбудови України доведеться вирішувати безпрецедентні виклики. При створенні інклюзивної інфраструктури слід тісно співпрацювати з місцевими громадами, оскільки в залежності від регіону відрізнятиметься ступінь руйнування інфраструктури та кількість людей з обмеженою мобільністю. У розумному місті інтерактивна доступна інфраструктура створює інклюзивне середовище для людей з інвалідністю, в якому вони можуть інтегруватися в суспільство, реалізовуючи свої громадські, культурні, політичні, соціальні та економічні права і обов'язки. Доступність поширюється на умови навчання і праці, житло, громадські заклади, інфраструктуру та міське середовище. Інклюзія передбачає усунення бар’єрів та розробку конкретних рішень для рівноправного залучення всіх громадян у різноманітні сфери життя. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури удосконалює будівельні норми для відповідності вимогам безбарʼєрності, а до кінця 2024 року всі відновлені об’єкти мають відповідати нормам і стандартам доступності. Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору розрахована до 2030 року і передбачає усунення бар’єрів у шести основних напрямках: фізичний, суспільний, економічний, освітній, цифровий, інформаційний. Виділено п’ять ключових етапів у розвитку концепції інклюзивності в Україні і зазначено, що за умов успішної реалізації національної стратегії та адаптації кращого міжнародного досвіду архітектурної інклюзивності, Україна може стати взірцем безбар’єрності побудованого середовища.