Кластери в промислових екосистемах – нові інноваційні тренди розвитку повоєнної України

Анотація

У статті розглядається важливість створення та розвитку кластерів у контексті цифрової економіки та соціально-екологічної трансформації. Основною метою є об'єднання компетенцій та ресурсів через спільні стратегії та проєкти для збільшення інноваційного потенціалу кластерів та їх учасників. Стаття наголошує на необхідності побудови та підтримки промислово-технологічного партнерства по всьому світу як ключового завдання промислових кластерів. Також в статті звертається увага на важливість розвитку виробничого сектору та підтримки власного технологічного рівня для розвитку економіки та забезпечення національного добробуту, зокрема для України.
Запропоновано різні шляхи та мотиви для стратегічного партнерства між кластерами, включаючи співпрацю у навчанні на рівні управління, виявлення міжнародних інновацій, освоєння нових ринків та ініціювання міжнародних науково-дослідних проєктів.
Наголошено про необхідність створення професійної управлінської команди кластерів саме у часи цифровізації, економічної та соціально-екологічної трансформації, оскільки лише кластери охоплюють різні сфери знань і тісно співпрацюватимуть з іншими учасниками ринку. Більш того, нарощення інноваційного потенціалу кластерів та їх учасників набуває все більшого значення. Це сприяє об'єднанню компетенцій і ресурсів через спільні стратегії та спільні проєкти.
Розглянуто важливість виявлення структурних прогалин у промислових екосистемах для максимізації переваг потенційних співпраць та сприяння інноваційним політикам щодо оновлення бізнес-процесів та обладнання. Географічні межі промислової екосистеми визначаються взаємозалежностями, які пов'язують організації у її межах, та новими зв'язками, які зміцнюються поза її межами. Промислові екосистеми визначені як багаторівневі системи виробництва, що включають гетерогенних агентів, задіяних у ланцюгах створення вартості, а також тих, хто сприяє реалізації їх потенціалу та продуктивної потужності країни. Ланцюг створення вартості може бути розділений на п'ять основних типів діяльності: вхідну логістику, виробництво, вихідну логістику, маркетинг та продажі, та післяпродажні послуги, а також може містити вторинні або допоміжні діяльності, які сприяють ефективності основних діяльностей. Стаття підкреслює, що визначення реальних меж промислової екосистеми є критичним для урядів, які зацікавлені в їх підтримці та перетворенні на інноваційні системи з закритим циклом.