DOI: https://doi.org/10.32347/2411-4049.2019.4.5-22

Техногеологічна карта Старунського геодинамічного полігону на Прикарпатті

Oleh M. Adamenko, Halyna D. Stelmakhovych, Mykola I. Mosiuk

Анотація


Старунський геодинамічний полігон – це територія площею 60 га геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення «Старуня» – всесвітньо відоме місцезнаходження плейстоценової фауни мамонта та чотирьох волохатих носорогів. Перші знахідки муміфікованих туш тварин так званої мамонтової фауни були виявлені на глибині 12 м при проходці копальні (шахти) для видобутку озокериту біля с. Старуні Богородчанського району Івано-Франківської області у 1907 році. Вчені Кракова і Львова достатньо оцінили ці унікальні відкриття і опублікували ряд статей та монографію у 1914 р. У 1929 р. експедиція Академії Вміння iз Кракова при проходці копальні на глибині 17 м знайшла рештки ще 3 волохатих носорогів. Були зібрані також численні кістки малих хребетних (гризунів), рештки мушлі, багатьох видів комах, жуків, паразитичних хробаків, блощиць, метеликів, павуків, слимаків, судинних рослин, мошок, насіння і гілок карликової берези, вільхи та інших представників тундрової флори. Польські вчені організували комплексні вивчення фауни і флори, частково їх результати були опубліковані у статтях, але Друга світова війна призупинила цей процес. Важливо відмітити, що Старунські знахідки інтенсифікували всебічне вивчення стратиграфії, палеонтології, палеогеографії, геохронології та інших аспектів четвертинного періоду – квартету. Варто нагадати, що у 1932 році Міжнародний геологічний конгреc заснував INQUA – Міжнародний союз з вивчення четвертинного періоду. Але основні методичні засади цього вивчення були закладені на матеріалах Старуні.


Ключові слова


геологічна пам’ятка природи; моніторинг довкілля; геологічне середовище; мамонт; носоріг; техногеологічна карта; техносфера

Повний текст:

PDF

Посилання


Adamenko, O. M., Karpash, O. M., Zorin, D. O., Kotarba, M. I., Mosuk, I. V., & Kovbanuk, I. I. (2017). Starunia: Park Ljodovikovogo Periodu. Ivano-Frankivsk: Holiney O. M. (in Ukrainian).

Adamenko, O. M., Mandrik, O. M., Mosuk, I. V., Zorin, D. O., & Kovbanuk, I. I. (2019). Park Ljodovikovogo Periodu. Ivano-Frankivsk: Simphonia forte. (in Ukrainian).

Belous, N. C., & Kljarovskij, V. M. (1987). Chudo – Starunia. In Geologicheskie pamjatniki Ukrainy (pp. 48–49). Kyiv: Naukova Dumka. (in Russian).

Ekologicna enciklopedia u 3 tomah. (2007). K.: Centr ekologicnoi osviti ta informacii. (in Ukrainian).

Mackevij, L. G., & Panachid, G. I. (2007). Archeologicni doslidjennia u Staruni. Materiali II Mishnarodnoi naukovoi konferencii do 100-richja perchoi znachidki mamonta i volohatogo nosoroga u Staruni 1907 r. (pp. 25–28). In: Vikopna fauna I flora ostannjogo zledeninnja. Krakiv: Akapit. (in Ukrainian).

Matviishina, I. M., Gerasimenko, N. P., Perederii, V. I. & other. (2010). Prostorovo-chasova koreljacia paleogeographicnich umov chetverticnogo periodu na teritorii Ukraini. Kyiv: Naukova Dumka. (in Ukrainian).

Adamenko, O. M. (2019). The Upper Pleistocene stratigraphy of the Starunya site as a «bridge» between the stratigraphical frameworks of Western Europe and the plain area of Ukraine. Jornal of Geology, Geography and Geoecology, 28(2), 213–220.

Alexandrowicz, S. W. (2004). Starunja and the Quarternary research in the tradifion and initiatives of the Polish Academy of Arts and Sciences. In Studia I materialy do dziejoe Polskej Aсademii Umiejetnosczi. (pp. 216). Krakow: Polish Academy of Arts and Sciences. (In Polish, English summary).

Bayger, J. A., Hoyer, H., Kiermik, E., Kulezynski, W., Zomnicki, M., Zomnicki, I., Mierzejewski, W., Niezabitowski, E., Raciborski, M., Szafer, W., & Schille, F. (1914). Wykopaliska Starunskie. Muzeumim Dzieduszyckich wo Lwowie, 15: 386 pp. (In Polish only).

Behre, K. E. (1989). Riostatigraphy of the last glacial period in Europe. Quaternary Science Review, 8, 25–44.

Bogucki, A., & Zanczont, M. (2002). Zoess stratigraphy in the Halič Prydnistrov'ja region. In: Madeyska, T. (ed.). Loess and Palaeolithic of the Dnister River Basin Halič Region (Ukraine). Studia Geologica Polonica, 119, 315–328. (In Polish, English summary)

Chernobay, Y. M., & Drygant, D. M. (2009). The Starunia collections in the Natural History Muzeum of the National Academy of Sciences of Ukraine in Lviv. Geoturystyka, 18(3), 45–50.

Komar, M. (2002). Pollen analysis of the Upper Pleistocene loesses and paleosoils in the Yezupil and Halič sites. In: Madeyska, T. (ed.), Loess and Palaeolithin of Dnister River basis Halič Region (Ukraine). Studia Geologica Polonica, 119, 245–251. (In Polish, English summary).

Kotarba, M. J. (Еd). (2005). Polish and Ukrainian geological studies (2004-2005) at zhinoceroses. Warszawa – Krakow: Polish Geological Institute and Society of Research on Environmental Changes «Geosphere».

Kotarba, M. J. (Еd). (2009). Interdisciplinary studies (2006-2009) at Starunia (Carpathian region Ukraine) – the area of discoveries of wooly zhinoceroses. Annales Societatis Geologorum Poloniae, 79 (3), 217–480.

Mamakowa, K., & Starkel, I. (1974). Wew data about the profile of Quatenary deposits at Bzzeznica on the Wisloka River the Carpathian Foreland. Studia Geomorphologia Carpatho – Balanica, 8, 47–53.

Mamakowa, K., & Wojcik, A. (1987). Osady organiczne šrodkowego Vistulianu w Jasle – Brytach (dolina Wisloki). Kwartalnik Geologiczni, 31, 213–214. (In Polish).

Srodon, A. (1976). Late Pleistocene Flora and mammonth skeleton from Rzochow near Miclec (Poland). Buletyn Peryglacialny, 26, 299–309.

Stachowicz-Rybka, R., Granoszewski, W., & Hrynowiecka-Czmielewska, A. (2009). Quatarnary Environmental Changes at Starunia Palaeontological site and Vicinity (Carpathian region, Ukraine) based on Palaeobotanical studies. Annales Societatis Geologorum Poloniae, 79, 279–288.


Метрики статей

Завантаження метрик ...

Metrics powered by PLOS ALM

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Copyright (c) 2019 Oleh M. Adamenko, Halyna D. Stelmakhovych, Mykola I. Mosiuk

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

ISSN (онлайн-версії) - 2616-2121
ISSN (друкованої версії) - 2411-4049